Lesya Ukrainka Concert Series

Thank you for joining us for the Lesya Ukrainka concert series. As we honor the legacy of this seminal Ukrainian writer, activist, and visionary, we invite you to follow along here with the program booklet and the lyrics (in both Ukrainian and English).

Click the image below for the program booklet.

СІМ СТРУН

Леся Українка

Посвята дядькові Михайлові

SEVEN STRINGS

Lesya Ukrainka

Dedicated by Uncle Mykhaylo

« DO » (Гімн — Hymn, grave)

До тебе, Україно, наша бездольная мати,

Струна моя перша озветься.

І буде струна урочисто і тихо лунати,

І пісня від серця поллється.

 

По світі широкому буде та пісня літати,

А з нею надія кохана

Скрізь буде літати, по світі між людьми питати,

Де схована доля незнана?

 

І, може, зустрінеться пісня моя самотная

У світі з пташками-піснями,

То швидко полине тоді тая гучная зграя

Далеко шляхами-тернами.

 

Полине за синєє море, полине за гори,

Літатиме в чистому полю,

Здійметься високо-високо в небесні простори

І, може, спітка тую долю.

 

І, може, тоді завітає та доля жадана

До нашої рідної хати,

До тебе, моя ти Україно мила, кохана,

Моя безталанная мати!

To you, our dear Mother Ukraine, wracked with misery boundless,

I pluck the first string of my lyre

And softly the sound will flow out with a solemn profoundness,

A song that my heart will inspire.

 

The song will fly through the wide world, and its tender refrain,

Wherein my fond hope is revealed,

Will ask the world’s people where happiness lies for Ukraine,

Where her fortune unknown is concealed.

 

Somewhere in the world it may be that my lone-winging song

With birdsong will meet and will blend,

Then over far trails strewn with thorns in a clamorous throng

The songsters their passage will wend.

 

The flock will cross mountains, the flock will cross seas of dark blue,

Fly over the fair fields of grain,

And high, oh so high, the heavenly vaults passing through,

May there find the fate of Ukraine.

 

And maybe that long-desired happiness then will appear,

And over our hearths it will reign,

Will come to you, land that I love, my country so dear,

My ill-fated Mother Ukraine.

« RE » (Пісня — Song, brioso)

Реве-гуде негодонька,

Негодоньки не боюся,

Хоч на мене пригодонька,

Та я нею не журюся.

 

Гей ви, грізні, чорні хмари!

Я на вас збираю чари,

Чарівну добуду зброю

І пісні свої узброю.

 

Дощі ваші дрібненькії

Обернуться в перли дрібні,

Поломляться ясненькії

Блискавиці ваші срібні.

 

Я ж пущу свою пригоду

Геть на тую бистру воду,

Я розвію свою тугу

Вільним співом в темнім лугу.

 

Реве-гуде негодонька,

Негодоньки не боюся,

Хоч на мене пригодонька,

Та я нею не журюся.

Rage and roar, you stormy weather.

Stormy weather: I don’t fear.

Though my ventures ever fail me

I shall bear them with good cheer.

 

Hey dark clouds, who always threaten,

I shall make a magic weapon

Of my songs, and thus be armed,

And use against you spells and charms.

 

All your tiny raindrop splashes

Into pearls they shall be turned,

And your silver lightning flashes

Will be broken up and burned.

 

I’ll let loose on your fast water

My brave ventures – see them scatter!

I’ll destroy my mournful shadows

With a song through gloomy meadows.

 

Rage and roar, you stormy weather.

Stormy weather: I don’t fear.

Though my ventures ever fail me

I shall bear them with good cheer.

« MI » (Колискова — Lullaby, arpeggio)

Місяць яснесенький 

Промінь тихесенький

Кинув до нас.

Спи ж ти, малесенький,

Пізній бо час.

 

Спи без завадоньки!

Жодної зрадоньки

Ти ще не знав,

Ані розрадоньки

В серці не мав.

 

Тяжка годинонько!

Гірка хвилинонько!

Лихо не спить…

Леле, дитинонько!

Жить – сльози лить.

 

Туга даремная!..

Доля таємная

Тебе чека;

Ясна чи темная?

Хто зна яка!

Moonlight brightly shining,

Soft and quiet rays 

Falling sublime.

Sleep well, little one,

Late is the time.

 

Sleep without hindrance!

You have not seen

Any betrayal,

Nor has your heart

Been consoled

 

The hours - difficult

The minutes – bitter

Evil appears…

Lully, my child,

Life has its tears

 

Anguish is fruitless!

Hidden fate 

Is our lot.

Light or dark?

We know not.

« FA » (Сонет — Sonnet)

Фантазіє! ти сило чарівна,

Що збудувала світ в порожньому просторі,

Вложила почуття в байдужий промінь зорі,

Що будиш мертвих з вічного їх сна,

 

Життя даєш холодній хвилі в морі!

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

Тебе вітаючи, фантазіє ясна,

Підводимо чоло, похиленеє в горі.

 

Фантазіє, богине легкокрила,

Ти світ злотистих мрій для нас одкрила

І землю з ним веселкою з’єднала.

 

Ти світове з’єднала з таємним,

Якби тебе людська душа не знала,

Було б життя, як темна ніч, сумним.

O Fantasy, strong is your magic and deep!

You build a bright world in such vast spaces,

Turn the cold light of stars into fervent embraces,

And waken the dead from perpetual sleep.

 

You guide the sea billows and measure their paces – 

To you I appeal, as in sorrow I weep;

O Fantasy, speak, let your magic wand sweep –

Of man’s endless tear, can I dry all the traces?

« SOL » (Рондо — Rondeau)

Соловейковий спів навесні

Ллється в гаю, в зеленім розмаю,

Та пісень тих я чуть не здолаю,

І весняні квітки запашні

Не для мене розквітли у гаю, –

Я не бачу весняного раю;

Тії співи та квіти ясні,

Наче казку дивну, пригадаю –

     У сні!..

 

Вільні співи, гучні, голосні

В ріднім краю я чути бажаю, –

Чую скрізь голосіння сумні!

Ох, невже в тобі, рідний мій краю,

Тільки й чуються вільні пісні –

     У сні?

The spring magic of May’s tender green

Floods the woodland with nightingale singing,

Yet my ear barely hears the sweet trilling,

And the fragrant spring flowers, it seem,

Not for me through the woodland are sprining.

I am blind to the vernal awakening.

But the flowers, the birdsong serene,

Will come haunting me, always enchanting,

    In dreams?...

For my land I have one wish supreme;

That free song resound joyous and ringing – 

Yet I hear but the wail of the sorrowful!

Oh, is it so, my native and true land,

That my free songs are only heard

    In dreams?...

« LA » (Nocturno)

Лагідні веснянії ночі зористі!

Куди ви од нас полинули?

Пісні соловейкові дзвінко-сріблисті!

Невже ви замовкли, минули?

 

О ні, ще не час! ще бо ми не дізнали

Всіх див чарівливої ночі,

Та ще бо лунають, як перше лунали,

Веснянки чудові дівочі.

 

Ще маревом легким над нами витає

Блакитна весняная мрія,

А в серці розкішно цвіте-процвітає

Злотистая квітка – надія.

 

На крилах фантазії думки літають

В країну таємної ночі,

Там промінням грають, там любо так сяють

Лагідні веснянії очі.

 

Там яснії зорі і тихії квіти

Єднаються в дивній розмові,

Там стиха шепочуть зеленії віти,

Там гімни лунають любові.

 

І квіти, і зорі, й зеленії віти

Провадять розмови кохані

Про вічную силу весни на сім світі,

Про чари потужні весняні.

 

Я вірю в ті чари, я вірю в ту силу,

Бо серцем я їх почуваю,

Провісницю чар тих, фантазію милу,

Від щирого серця вітаю.

O tender spring nights with starlight spilling!

Now where have you taken wing?

O nightingale song so silvery trilling!

Shall I hear you no longer sing?

 

Oh no, it’s too soon! We’ve yet to discover

All magical charms of the night,

The spring songs of maidens, sonorous wonder,

Are heard, as first heard with delight.

 

The blue dream of spring flies above, ghostly glooming

Mirage on a luminous slope….

Within the heart wakes to luxurian blooming

The golden flower of hope.

 

On fantasy’s wings our thoughts fly away

To the realm of mysterious night –

Where rays of light play and love has its say

In spring’s tender glances so bright.

 

Where brilliant stars and the peaceful flowers

Chant a vocal duet in song,

Where green boughs whisper for endless hours,

And the hymns to love ring long.

 

Where flowers and stars, and leaves unfurled,

Converse in words of love,

About forces of spring enchanting the world,

That spring’s powerful charms interwove.

« SI » (Settina)

Сім струн я торкаю, струна по струні,

Нехай мої струни лунають,

Нехай мої співи літають

По рідній коханій моїй стороні.

І, може, де кобза найдеться,

Що гучно на струни озветься,

На струни, на співи мої негучні.

 

І, може, заграє та кобза вільніше,

Ніж тихії струни мої.

І вільнії гуки її

Знайдуть послухання у світі пильніше;

І буде та кобза – гучна,

Та тільки не може вона

Лунати від струн моїх тихих щиріше.

One after another I pluck seven strings,

Let the song on each string be undying,

Let each one ring out and go flying.

Far over my land whose love lent my soul wings.

Perhaps there’s a kobzar somewhere

Whose strings will resound through the air

And echo my soft little songs on its strings.

 

And maybe that kobza will more freely play

Than those quiet string of my lyre.

Those strings will be struck with such fire

They’ll reach the world’s ears and my meaning convey.

But though the sounds ring loud and clearly,

They never will sing so sincerely

My songs, as the strings of the hushed kobza, I play.

« Contra Spem Spero »
 

Леся Українка

I Hope Against Hope
 

Lesya Ukrainka

Гетьте, думи, ви хмари осінні!
То ж тепера весна золота!
Чи то так у жалю, в голосінні
Проминуть молодії літа?

Ні, я хочу крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Жити хочу! Геть, думи сумні!

Я на вбогім сумнім перелозі
Буду сіять барвисті квітки,
Буду сіять квітки на морозі,
Буду лить на них сльози гіркі.

І від сліз тих гарячих розтане
Та кора льодовая, міцна,
Може, квіти зійдуть — і настане
Ще й для мене весела весна.

Я на гору круту крем'яную
Буду камінь важкий підіймать
І, несучи вагу ту страшную,
Буду пісню веселу співать.

В довгу, темную нічку невидну
Не стулю ні на хвильку очей —
Все шукатиму зірку провідну,
Ясну владарку темних ночей.


Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! Геть, думи сумні!

Thoughts away, you heavy clouds of autumn!
For now springtime comes, agleam with gold!
Shall thus in grief and wailing for ill-fortune
All the tale of my young years be told?

No, I want to smile through tears and weeping.,
Sing my songs where evil holds its sway,
Hopeless, a steadfast hope forever keeping,
I want to live! You thoughts of grief, away!

On poor sad fallow land unused to tilling
I'll sow blossoms, brilliant in hue,
I'll sow blossoms where the frost lies, chilling,
I'll pour bitter tears on them as due.

And those burning tears shall melt, dissolving
All that mighty crust of ice away.
Maybe blossoms will come up, unfolding
Singing springtime too for me, some day.

Up the flinty steep and craggy mountain
A weighty ponderous boulder I shall raise,
And bearing this dread burden, a resounding
Song I'll sing, a song of joyous praise.

In the long dark ever-viewless night-time
Not one instant shall I close my eyes,
I'll seek ever for the star to guide me,
She that reigns bright mistress of dark skies.

Yes, I'll smile, indeed, through tears and weeping
Sing my songs where evil holds its sway,
Hopeless, a steadfast hope forever keeping,
I shall live! You thoughts of grief, away!